14 жовтня в Києві відбулася презентація дослідження та експертна дискусія «Вплив моделі координації реформи державного управління на переговори України з ЄС». Учасники обговорили, як удосконалити координацію реформи, посилити спроможність державних інституцій та забезпечити досягнення реальних результатів у процесі європейської інтеграції України.
До дискусії долучився керівник проєкту ЄС «Підтримка ЄС комплексної реформи державного управління в контексті процесу вступу до ЄС» (EU4PAR Фаза ІІІ) Угіс Сікс.
Захід організував Український центр європейської політики у співпраці з Центром політико-правових реформ за підтримки Фонду Конрада Аденауера. Участь в обговоренні взяли представники Верховної Ради України, Національного агентства України з питань державної служби, Делегації ЄС в Україні, програми SIGMA/OECD та експертного середовища.
Під час відкриття заходу керівник відділу «Європейська інтеграція, врядування та верховенство права, громадянське суспільство» Делегації ЄС в Україні Асієр Сантільян наголосив, що реформа державного управління є фундаментальною для вступу України до ЄС. Адже європейська інтеграція передбачає не лише наближення національного законодавства до права ЄС, а й спроможність публічної адміністрації формувати політику, координувати роботу інституцій та забезпечувати виконання ухвалених рішень. Він позитивно оцінив посилення політичного керівництва реформою, зокрема передачу головування в Координаційній раді з питань реформування державного управління Прем’єр-міністру України. Водночас наголосив на необхідності підкріпити політичне лідерство ефективною адміністративною координацією, належною інституційною та аналітичною спроможністю.
Старший радник з питань політики, керівник програми SIGMA/OECD в Україні Мартіньш Крієвіньш також звернув увагу на те, що формальна наявність координаційних механізмів не гарантує успішного впровадження реформ. Він наголосив на необхідності зосереджуватися на реальних результатах, ухвалювати рішення для усунення перешкод, відкрито обговорювати проблеми та забезпечувати секретаріат координаційного механізму достатніми ресурсами й повноваженнями.
Під час заходу було представлено дослідження «Як координувати реформу належного врядування на шляху до Європейського Союзу», підготовлене Українським центром європейської політики спільно з Центром політико-правових реформ.
Автори проаналізували чинну систему координації реформи державного управління в Україні, її нормативне забезпечення, розподіл повноважень між відповідальними інституціями, а також досвід Сербії, Північної Македонії, Чорногорії та Молдови.
Серед основних проблем, визначених у дослідженні:
- Недостатня міжвідомча взаємодія та обмежені можливості політичного рівня для врегулювання розбіжностей між інституціями.
- Брак повноважень, ресурсів і даних для щоденного адміністративного управління реформою.
- Недостатня узгодженість стратегічного планування, бюджетування та міжнародної допомоги.
- Орієнтація моніторингу переважно на виконання заходів, а не на аналіз причин невиконання завдань і досягнення очікуваних результатів.
Експерти наголосили, що координація реформи має поєднувати політичне керівництво зі щоденним адміністративним управлінням. Позитивною зміною вони назвали передачу головування в Координаційній раді Прем’єр-міністру України. Водночас необхідно посилити механізми підготовки та виконання рішень, чітко визначити відповідальність і повноваження залучених інституцій.
Аналіз міжнародного досвіду також показав, що жодна організаційна модель сама по собі не гарантує результативності реформи. Важливими умовами є поєднання політичного лідерства з постійною адміністративною підтримкою, чіткими повноваженнями, кадровою стабільністю та дієвими механізмами ухвалення й виконання рішень.
За результатами дослідження автори запропонували три можливі моделі вдосконалення координації реформи державного управління в Україні: 1) посилення ролі Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) створення окремого міністерства з питань належного врядування, відповідального за координацію реформи; 3) розширення повноважень НАДС.
В межах заходу відбулась панельна дискусія, під час якої учасники також обговорили роль державної служби в забезпеченні євроінтеграційних завдань, необхідність збереження професійних кадрів та посилення інституційної спроможності.
В.о. Голови НАДС Олег Войтович звернув увагу на практичні виклики, з якими стикаються державні органи в умовах війни. Серед них – кадрові обмеження, питання бронювання державних службовців, забезпечення безперервності роботи та необхідність одночасно виконувати поточні функції й реалізовувати реформаторські завдання. Він підтримав необхідність більш предметного професійного обговорення реформи з опорою на конкретні дані, досвід та аналіз практичних проблем.
Олександр Саєнко, співкоординатор напряму «Врядування: формування політики, підзвітність, державна служба» Центру політико-правових реформ, акцентував на необхідності чітко визначати, що саме має змінитися в системі державного управління, з якою метою здійснюється реформа та які інструменти необхідні для досягнення результатів.
Керівник проєкту EU4PAR Угіс Сікс запропонував оцінювати систему координації реформи державного управління передусім за тими функціями, які вона виконує на практиці. За його словами, наразі система значною мірою зосереджена на процесі: розподілі завдань, майже повністю децентралізованому виконанні та підготовці формальної звітності. Водночас, на його думку, варто посилити її спрямованість на досягнення відчутних змін, тобто реальних покращень у роботі державного апарату. Так само варто посилити увагу до аналізу проблем, «вузьких місць» і причин, через які окремі складові реформи не дають очікуваних результатів. Як приклад, він навів результати виконання попередньої Стратегії реформування державного управління. Тоді було реалізовано майже 90% запланованих заходів, проте цільових показників результативності вдалося досягти менш ніж наполовину.
Керівник EU4PAR переконаний, що для зміщення акценту з виконання заходів на досягнення результатів варто переглянути підхід до координації реформи. Він відзначив, що головування Прем’єр-міністра відкриває нові можливості. Щоб повною мірою їх використати, важливо змінити підходи до роботи Координаційної ради, а також суттєво посилити команду, яка забезпечуватиме щоденну координацію реформи в період між засіданнями Ради.
Загалом дискусія була зосереджена на тому, як перетворити координацію реформи державного управління з механізму планування та звітування на дієвий інструмент ухвалення рішень, подолання міжвідомчих перешкод і досягнення конкретних результатів, необхідних для європей