Loading

12–13 листопада відбулося Всеукраїнське онлайн-навчання для викладачів дисциплін адміністративно-правового циклу «Провадження у справах про адміністративні правопорушення: принципи та вплив Закону України «Про адміністративну процедуру». Захід організував проєкт EU4PAR у межах підтримки Уряду України у впровадженні Закону України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП).

Навчання провели експертки проєкту Ірина Бойко та Ольга Соловйова. 

Актуальність проведеного заходу обумовлена тим, що Закон України  «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності 15 грудня 2023 року, поширює свою дію на провадження у справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється адміністративними органами. Відтак органи виконавчої влади, місцевого самоврядування та деякі інші суб’єкти, уповноважені здійснювати заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, складати протоколи по таких справах, розглядати справи та приймати по них постанови, мають враховувати положення ЗАП при здійсненні провадження у справі про адміністративні правопорушення. 

У центрі уваги були не лише загальні принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення, а й практичні питання, які виникають під час розгляду таких справ адміністративними органами. Зокрема застосування ЗАП: забезпечення прав особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, та інших учасників провадження, їхнє належне повідомлення, можливість ознайомитися з матеріалами справи, подати пояснення, докази й клопотання.

Окрему увагу приділили процедурним аспектам прийняття рішень: з’ясуванню обставин справи, оцінюванню доказів, обґрунтуванню висновків адміністративного органу та вимогам до змісту постанови. Також обговорили питання, чи може адміністративний орган за власною ініціативою переглядати або визнавати недійсною раніше винесену постанову. 

Серед ключових тез:

  • Право особи бути заслуханою. До прийняття рішення адміністративний орган має надати особі можливість викласти свою позицію, подати пояснення та заперечення. При цьому право бути заслуханою не обов’язково означає особисту присутність під час розгляду справи: важливо забезпечити реальну можливість висловитися. Водночас окремі категорії справ передбачають обов’язкову участь особи. Окремо обговорили, як реалізувати це право у випадках, коли уповноважена особа виносить постанову безпосередньо на місці правопорушення, без складання протоколу.
  • Право на правничу допомогу. Обговорили питання забезпечення права на правничу допомогу під час розгляду справ адміністративними органами, зокрема можливість участі адвоката або іншого фахівця у галузі права. Окремо розглянули практичні ситуації, коли посадова особа не враховує клопотання про залучення захисника. 
  • Неупередженість посадової особи. Учасники розглянули підстави для відводу та самовідводу, а також наслідки недотримання вимог щодо неупередженості для законності процедурних рішень і постанови у справі.
  • Доведення постанови до відома особи. Обговорили способи повідомлення про прийняте рішення, строки такого повідомлення та значення моменту, коли до особи доведено постанову, для набрання нею чинності й обчислення строку на оскарження. Зокрема, звернули увагу на вимоги ЗАП щодо зазначення в адміністративному акті порядку та строків його оскарження.
  • Дослідження та оцінювання доказів. Наголосили на необхідності всебічно з’ясовувати обставини справи й оцінювати, чи підтверджують докази факт правопорушення та вину конкретної особи. Сумніви щодо вини мають тлумачитися на користь особи. Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом вини. Так само не доводять її підпис особи на постанові або сплата штрафу. Обговорили й приклади з практики, коли відеозапис із бодікамери фіксує оформлення постанови, але не підтверджує самого факту правопорушення.

Під час обговорення учасники зосередилися на співвідношенні загальних положень ЗАП і спеціальних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), зокрема в контексті спрощених проваджень. Йшлося про те, як застосовувати принципи адміністративної процедури з урахуванням особливостей таких справ і водночас забезпечувати належні процесуальні гарантії для їхніх учасників.

Експертки наголосили, що забезпечення принципів адміністративної процедури не означає механічного перенесення всіх процедурних вимог ЗАП до кожної справи про адміністративне правопорушення. Навіть у спрощених провадженнях адміністративні органи мають дотримуватися цих принципів, зокрема гарантувати права учасників і належний розгляд справи. Водночас спеціальні процедурні правила КУпАП мають узгоджуватися із загальними принципами ЗАП. 

Окремо розглянули питання оскарження постанов. Зокрема, обговорили судову практику, відповідно до якої особа може оскаржити не лише постанову про накладення адміністративного стягнення, а й інші види постанов, зокрема про закриття провадження у справі. Також звернули увагу на те, що за підходом ЗАП строк оскарження пов’язаний із доведенням адміністративного акта до відома особи, а не лише з датою його прийняття. 

Навчання передбачало також фахову дискусію щодо неоднозначних питань правозастосування, для яких наразі немає однозначних відповідей. Такий формат дав змогу зіставити різні підходи та обговорити практичні наслідки застосування законодавства.